ГМО в Україні - чи варта гра свічок.

Генетично модифіковані (ГМ) сорти рослин в Україні заборонено вирощувати для продажу до моменту їх внесення в державний реєстр. Однак це зовсім не зупиняє вітчизняних фермерів від вирощування ГМО на своїх полях і активного пошуку каналів збуту для цієї продукції.

 

Чи треба перевіряти її на вміст ГМО і кому варто це робити?

 

Всі начебто знають, що таке ГМО, але не всім відомо, що в липні 2018 р. Європейський суд прирівняв новий метод CRISPR-CAS9 до технології ГМО. Цей підхід дозволяє направлено вносити корисні (для людини) мутації в генетичний матеріал будь-якого організму, тим самим надаючи йому певні переваги (стійкість до гербіцидів тощо). Варто зауважити, що за всю світову історію створення та використання ГМО не зареєстровано жодного науково обгрунтованого випадку його прямої шкоди здоров'ю людини.

 

Офіційно в Україні немає зареєстрованих ГМ сортів, оскільки діє Закон №1103-V «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів». Одночасно з тим не забороняється створювати і досліджувати ГМО, але тільки в разі наукового інтересу та в підрозділах науково-дослідних інститутів НАНУ.

 

На практиці вітчизняні фермери з метою продажу активно вирощують ГМ культури, особливо стійкі до гербіцидів (соя, ріпак). Згідно масштабного дослідження, проведеного в 2018 році асоціацією Donau Soja і Agent Green, близько 48% сої, вирощуваної на українських полях, є генетично модифікованою. І тут виникає питання: як в країні, де відсутня реєстрація ГМО, виробляється майже 50% ГМ сої?

 

«Вся справа в недосконалому українському законодавстві, яке обмежує, але одночасно не прописує чіткого механізму регулювання. Це фактично створює умови, в яких бізнес навмисно починає шукати шляхи, по яких можна збувати продукцію, що містить ГМО», — зазначає науковий співробітник Інституту клітинної біології та генетичної інженерії Юрій Симоненко. У законі прописано, що забороняється вивільнення в навколишнє природне середовище ГМО і промислове виробництво та введення в обіг ГМО, а також продукції, виробленої із застосуванням ГМО, до їх державної реєстрації.

 

Сьогодні в Україні заборонено вирощувати ГМО в комерційних цілях і одночасно не можна займатися вирощуванням для продажу сортів і ліній, які не внесені в державний реєстр сортів. Оскільки у вітчизняному реєстрі немає жодного такого сорту, то відповідно і вирощувати ГМО в Україні для продажу не можна. Інше питання полягає в тому, що якщо всі про все знають і все одно вирощують, то навіщо тоді сільгоспвиробникам перевіряти свою продукцію на ГМО? В першу чергу, ці культури вирощуються для когось і чогось, наприклад, для їжі і кормів тварин.

 

На Заході позначення на упаковці соєвого молока «Без ГМО» дійсно означає, що цей товар без ГМО, оскільки був проведений відповідний лабораторний аналіз. В Україні ж напис «Без ГМО» фактично нічого не значить!!!

 

Тому заздалегідь варто зробити відповідний аналіз. Хто повинен перевіряти продукцію на вміст ГМО? В першу чергу фермери, які хочуть експортувати продукцію в країни, де ГМО дійсно перевіряють. Також виробники товарів із сільгосппродукції, щоб бути впевненими, що напис «Без ГМО» не відповідає дійсності.

 

На сьогодні підходи до визначення ГМО можна розділити на дві групи: швидкі експрес-тести і детальний лабораторний аналіз.

 

«В основі роботи експрес-тестів лежить реакція між антитілами, засорбированными на тест-смужці, з білками, розчиненими в екстракті досліджуваної сировини», — розповідає Ганна Пастиря, фахівець компанії «Біолабтех», що представляє на вітчизняному ринку тест-смужки для визначення ГМО в сировині АПК. «При зануренні смужки екстракт він мігрує по ній знизу вгору, при цьому змушуючи також мігрувати мічені антитіла з низу смужки в зону реакції. Якщо в екстракті ні ГМ білка, то пофарбованої в результаті аналізу буде тільки контрольна смужка. Якщо в зразку є ГМ білки, то пофарбованими будуть як контрольна, так і тестова смужки», — пояснює Ганна Пастиря.

 

Поряд з цим існують певні недоліки використання експрес-тестів. За її словами, одним з них є неможливість аналізу ГМО в термічно обробленої продукції (шрот). Тест-смужки призначені для детекції ГМ білка, а при високій температурі до 100°С він руйнується. До іншого можливого браку використання тест-систем вона відносить складність відбору зразка і формування репрезентативної вибірки у випадку кількісних тестів. Щоб зменшити вплив останнього на результат, фахівець радить відбирати зразки за стандартами USDA/GIPSA.

 

Що стосується вартості, то, за словами Ганни Пастирі, середня ціна становить $250-300 за 100 тестів (для детекції одного ГМ білка). Тому собівартість одного тесту становить $2,5-3.

 

Найчастіше на вміст ГМО в Україні досліджують кукурудзу, ріпак та сою.

 

Крім експрес-методів, визначення ГМО в сировині АПК можна проводити стандартним лабораторним методом. Для цього використовують ПЛР (полімеразну ланцюгову реакцію).«Визначення ГМО методом ПЛР є найпоширенішим видом цього аналізу.  Його чутливість і висока специфічність дають можливість отримати результат з точністю до 99,99%.  Метод дозволяє проаналізувати пробу зерна, помелу, шроту, сировини і продуктів його переробки », - каже науковий співробітник випробувальної лабораторії« агроген НОВО »

 

 Л. Масленко.

 

 За її словами, в Україні середня ціна такого аналізу для якісного визначення - 1000-1200 грн, також додатково можлива оплата кількісного розрахунку вмісту ГМО, що коштує близько 500 грн.  Тому кількісне визначення ГМО в середньому - 1700-2000 грн.  Лідія Масленко пояснює, що така вартість пояснюється використанням спеціальних реактивів, витратних матеріалів, ще й додаткового обладнання.  В Європі та світі існують чіткі регламенти з проведення аналізу на вміст ГМ конструкцій в сировину, перелік дозволених трансгенних ліній, їх процентне співвідношення і т.п.  Тому ціни європейських лабораторій стартують від $ 300 за зразок.